ліворуч
ЛІВО́РУЧ.
1. присл., від кого, чого і без дод. З лівого боку; протилежне праворуч.
Ліворуч чорна машина, що з червоного рота прокльоном стогне (В. Стефаник);
Ось базар, за ним ліворуч вулиця, де жила в своєї тітки Надя... (Б. Антоненко-Давидович);
У кінці коридору ліворуч були сходи – саме туди й повернув режисер (Ю. Андрухович).
2. присл. У лівий бік, на лівий бік; протилежне праворуч.
Чорною плямою, заступаючи небо, стоїть у житі жандарм, поглядає праворуч, ліворуч (О. Довженко);
Дивився [Максим] ліворуч, дивився праворуч і бачив: скільки сягав погляд, вода йшла буряно, несамовито, перетявши шлях до його мети (І. Багряний);
Командир полку послав кінну розвідку далеко ліворуч і праворуч від дороги, щоб з'ясувати там характер ворожої оборони (О. Гончар);
Ліворуч, скрізь, куди сягало око, ряхтіла жовто-зелено низька отава, шатрами то тут, то там стояли лози... (Василь Шевчук).
3. у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення кого, чого-небудь, з лівого боку від яких відбувається дія.
Орися вже вихопилась на рівнину, польські гармаші, певно, примітили одинокого вершника, бо ліворуч і праворуч Орисі почала злітати в гору земля (В. Чемерис);
– Це диявольська манa! – знавісніло вигукнув монах, що стояв ліворуч барона (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)