ліжма
ЛІ́ЖМА, присл., розм., рідко.
Те саме, що ле́жачи.
Ліжма совались у бруді, ковтаючи вугляний пил (А. Любченко);
У “Тюрмі на Лонцького”, 1941 року до приходу німців радянський НКВС розстріляв 1681 учасника українського національного руху, так і лишивши їх ліжма (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)