лінгвістичний
ЛІНГВІСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до лінгвістики.
Нива нашої [літераторів] діяльності – спільна з працівниками лінгвістичної науки (Б. Антоненко-Давидович);
Пуризм не лише збагачує мову власними новотворами, а й розвиває мовний смак і мовну свідомість пересічних громадян, заохочує їх більше замислюватися над лінгвістичними питаннями (з наук. літ.).
2. заст. Пов'язаний з мовою; мовний.
Борисові було не до лінгвістичних тонкощів (П. Загребельний);
Кілька тижнів Молдову лихоманило. СРСР вступив у добу лінгвістичних воєн (О. Забужко);
Для розширення лінгвістичних знань і розвитку літератури важливо вивчення, розвиток і документування малопоширених мов (з наук. літ.);
Мовні огріхи, як правило, – наслідок недостатньої лінгвістичної компетентності дикторів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)