ліплянка
ЛІ́ПЛЯ́НКА, и, ж., діал.
Мазанка.
Всюди до схилів туляться тісно ліплянки (І. Вирган);
Другого дня бургомістр Кампіан, вислухавши Соліковського, розпорядився: з ліплянок на Калічій горі, що височить неподалік Сокільницької заміської вулиці, вигнати жебраків і заснувати там колонію для прокажених (Р. Іваничук);
Діти полохливо підняли на Миколку очі, помовчали, а потім дівчинка підхопила решето і щезла в ліплянці (М. Вінграновський);
Назви “ліплянка”, “топтанка” показують спосіб побудови хати (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)