ліпота
ЛІПОТА́, и́, ж., заст.
Краса.
Та не одною ліпотою Маруся звісна стала всім, а більше розумом своїм (Є. Гребінка);
І він устав на горах перед нами, Наш Київ .. У багряниці слави й ліпоти! (М. Рильський);
Теплінь – бо прийшла на землю, а з теплінню – ліпота і благодать (Д. Міщенко);
Бо надто кругле небо краю і кругла саду ліпота, бо мати дивиться свята... (В. Стус);
Та вже чи так, чи інак, а ліпота твоя чудовна таку взяла надо мною силу, що мушу жадати любові твоєї (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)