лірико-драматичний
ЛІ́РИКО-ДРАМАТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який має в собі елементи лірики й драми.
Корінням український романс сягає періоду одноголосних пісень у їхніх найкращих лірико-драматичних зразках (з наук. літ.);
Прощання з С. Мержинським надихнуло Лесю Українку на створення лірико-драматичної поеми “Одержима”, що була написана за одну трагічну ніч (з навч. літ.);
Оперу “Черевички”, якій Петро Чайковський дав підзаголовок “коміко-фантастична”, можна назвати й народно-побутовою, й лірико-драматичною – стільки в ній колоритних характерів і цікавих внутрішніх сюжетів (з газ.).
2. Перехідний між ліричним і драматичним (про голос співака).
Баритони розгалужуються на ліричний, лірико-драматичний і драматичний баритон (з навч. літ.);
Корифей української музичної сцени Марія Литвиненко-Вольгемут у молоді роки виконувала партії лірико-драматичного сопрано (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)