лірико-драматичний

ЛІ́РИКО-ДРАМАТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який має в собі елементи лірики й драми.

Корінням український романс сягає періоду одноголосних пісень у їхніх найкращих лірико-драматичних зразках (з наук. літ.);

Прощання з С. Мержинським надихнуло Лесю Українку на створення лірико-драматичної поеми “Одержима”, що була написана за одну трагічну ніч (з навч. літ.);

Оперу “Черевички”, якій Петро Чайковський дав підзаголовок “коміко-фантастична”, можна назвати й народно-побутовою, й лірико-драматичною – стільки в ній колоритних характерів і цікавих внутрішніх сюжетів (з газ.).

2. Перехідний між ліричним і драматичним (про голос співака).

Баритони розгалужуються на ліричний, лірико-драматичний і драматичний баритон (з навч. літ.);

Корифей української музичної сцени Марія Литвиненко-Вольгемут у молоді роки виконувала партії лірико-драматичного сопрано (з газ.).