ліса
ЛІ́СА, и, ж.
Огорожа, сплетена з хмизу.
Звір лісу пролама та в хлів убереться (Сл. Б. Грінченка);
Полагодив [Чіпка] хату, давай погріб обчищати та оброблювати; новою лісою усадьбу обплітати (Панас Мирний);
Тільки ліса й ділить наші дворища (М. Коцюбинський);
Як гордо щепами хвалився він мені В саду малесенькім, обведенім убого Низькою лісою! (М. Рильський);
// Плетена за́города.
Ось стара громадська ліса, яку відчиняє перед нами старий дід Панько (І. Франко);
// Плетена хвіртка або ворота.
Данило припав до ліси у повітці й крізь щілини дивився (Іван Ле);
Біля грубки лежав кулик жовтого околоту, сухого і теплого, – на підстилку поросяткам, а з-під ліжка червоніла новенька вільхова ліса (Григір Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)