ліса
ЛІ́СА, и, ж. Огорожа, сплетена з хворосту.
Полагодив [Чіпка] хату, давай погріб обчищати та оброблювати; новою лісою усадьбу обплітати (Мирний, І, 1949, 324);
Як гордо щепами хвалився він мені В саду малесенькім, обведенім убого Низькою лісою! (Рильський, Поеми, 1957, 230);
// Плетена за́города.
Ось стара громадська ліса, яку відчиняє перед нами старий дід Панько (Фр., IV, 1950, 326);
// Плетена хвіртка або ворота.
Данило припав до ліси у повітці й крізь щілини дивився (Ле, Ю. Кудря, 1956, 170).
Словник української мови (СУМ-11)