ліска
ЛІ́СКА¹, и, ж.
Зменш. до лі́са.
Прилетіла зозуля та й сіла на лісці (П. Чубинський);
З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі – тік; за током – огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою (Панас Мирний);
Грицько .. сів на колодку, що лежала під ліскою (С. Васильченко).
ЛІ́СКА², и, ж., розм., рідко.
Те саме, що волосі́нь 3.
В руках у вас вудочка. Ліска у вас кріпка, гачок у вас сталевий, загартований, міцний (Остап Вишня);
Грицько прив'язав до неї дві довгі капронові ліски від удочок і, сидячи на груші, за допомогою тих удочок керував усіма пересуваннями гримучника (В. Нестайко).
ЛІ́СКА³, и, ж., діал.
Ліщина (у 1 знач.).
Ліски в сьому лісі багато (Сл. Б. Грінченка);
Стара ліска, оплівшись гіллям, зробила ніби природній високий курінь (І. Нечуй-Левицький);
Поділяться ґранічери [прикордонники] сушеними сливами в міщуликові [полотняній торбинці], зачепленім до верху довгої і гнучкої ліски чи жердки (М. Матіос);
З ліски й лозини плели гуцули кошики (із журн.);
// Ціпок з ліщини.
Олекса, підпираючися грубою ліскою і стогнучи раз по разу, поволікся до Перегинська (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)