лісникувати
ЛІСНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Бути лісником.
– А се Василько був, Василь Васильович, що й досі, од самої війни, тамочки лісникує (В. Дрозд);
Син, котрий лісникує .. розказував про вчення таке: буцім радіо об'явило, що прорвало оту велику греблю і все море на Київ рушило (А. Михайленко);
– Ну й ну! – здивувався дід. – Скільки лісникую, ще-м не видів, щоб старий лис хвостом молотив! (Г. Пагутяк).
Словник української мови (СУМ-20)