лісничиха

ЛІСНИ́ЧИ́ХА, и, ж., розм.

1. Дружина лісника або лісничого.

Нудьгувала гарна лісничиха. Оце вже вісім або десять літ (І. Франко);

Одного вечора Михайло і Соломія попрощались із лісником і лісничихою (М. Стельмах).

2. Жін. до лісни́к.

Коли прогнали німців, треба було комусь доглядати ліс, а дід Маврикій старий і хворий, і стала тоді лісничихою на дільниці Улянка (О. Донченко);

У яру, де річка тиха, Де глибокий брід, Молоденька лісничиха Кінчила обхід (П. Воронько).

Значення в інших словниках

1. лісничиха — лісни́чи́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лісничиха — -и, ж., розм. 1》 Дружина лісника або лісничого. 2》 Жін. до лісник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лісничиха — ЛІСНИ́ЧИ́ХА, и, ж., розм. 1. Дружина лісника або лісничого. Нудьгувала гарна лісничиха Оце вже вісім або десять літ (Фр., XI, 1952, 260); Постукав в двері стиха… А відчинив їх не лісник — Привітна лісничиха (Нагв., Вибр., 1957, 186). 2. Жін. до лісни́к.  Словник української мови в 11 томах
4. лісничиха — Лісничиха, -хи ж. Жена лѣсничаго.  Словник української мови Грінченка