літко

ЛІ́ТКО, а, с., рідко.

Пестл. до лі́то 1.

Рафаїл .. проговорився в присутности Навойки, що Лісконогий скочить на Володимир, – доки літко стукне (К. Гриневичева).

Значення в інших словниках

1. літко — лі́тко іменник середнього роду літо рідко  Орфографічний словник української мови
2. літко — ЛІ́ТКО, а, с; рідко. Пестл. до лі́то 1. На далекі заробітки Всіх синів повиряжа [повиряджа удова], В люту зиму, в теплі літки (Граб., І, 1959, 505).  Словник української мови в 11 томах
3. літко — Літо, -та с. 1) Лѣто. Літо на зіму робить. Ном. № 556. Летить літо як на крилах. Ном. № 550. Я дав би дві зіми за одно літо. Ном. № 656. у-літі, у-літку. Лѣтомъ. Діти, діти! добре з вами в-літі, а зімувати — то горювати. Ном. № 557.  Словник української мови Грінченка