літографія
ЛІТОГРА́ФІЯ, ї, ж.
1. Спосіб плоского друку, при якому для виготовлення форми використовують літографський камінь з нанесеним на нього малюнком.
Йосиф Завадка не дуже розумівся на літографії, бо якось не доводилось займатись цією справою (Ірина Вільде).
2. чого і без дод. Відбиток, одержаний у такий спосіб.
Віктор оглянув ще дві стародавні літографії обабіч вікна (Олекса Ізарський);
– Ви геть такий, як на портреті, який Куліш привіз у Париж для літографії (Василь Шевчук);
На звороті канцелярського бланка акварельками я намалював квітку – витриманий у традиціях японської літографії червоний мак (Любко Дереш);
Артур Пепа не надто розумівся на особливостях літографій, зокрема, кольорових (Ю. Андрухович).
3. Підприємство, цех, де друкують у такий спосіб.
Недавно кам'янець-подільські плодоконсервники налагодили нову лінію – лакування і літографії (з газ.).
4. Вид графічного мистецтва.
З 1840-х рр. у мистецтві літографії помітний відомий занепад, пов'язаний з витісненням її з журналів і заміною торцевою ксилографією (з наук. літ.).
5. В електроніці – спосіб формування заданого рельєфу в шарі металу, напівпровідника в процесі виготовлення інтегральних схем та ін. електронних приладів.
Напівпровідникові резисти можуть бути використані в голографії та у виробництві дифракційних оптичних елементів за допомогою електронно-променевої літографії (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)