літописний

ЛІТОПИ́СНИЙ, а, е.

Стос. до літопису (у 1 знач.).

Руський літопис повідомляє, що “того року [1184] Бог вложив у серце Святославу Всеволодовичу, князю київському, і великому князю Рюрикові Ростиславичу добрий намір: піти на половців” (В. Чемерис);

Літопис Самовидця максимально наближається до живомовної традиції (з наук. літ.);

// Який міститься в літопису; відомості про який є в літопису.

Це був товстий зошит, дрібно списаний дбайливим почерком, у ньому хтось записав історію України, скоромовкою переказуючи літописні відомості про найдавніші часи (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. літописний — літопи́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. літописний — [л'ітописнией] м. (на) -сному /-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. літописний — -а, -е. Стос. до літопису (у 1 знач.). || Який міститься у літопису, відомості про якого є в літопису.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. літописний — Літопи́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. літописний — ЛІТОПИ́СНИЙ, а, е. Стос. до літопису (у 1 знач.). Коли хочете знати [про уманську різню], читайте самі ту літописну скрижаль, залиту кров’ю (Стор., І, 1957, 164); Галицько-Волинський літопис вміщений у так званому Іпатіївському літописному списку XV ст.  Словник української мови в 11 томах
6. літописний — Літописний, -а, -е Лѣтописный. Читаючи про ту незгоду літописню скрижалю, написану сльозами і кров'ю. Стор. МПр. 64.  Словник української мови Грінченка