ліщинник

ЛІЩИ́ННИК, а, ч.

Те саме, що ліщи́на 2.

Він [Грицько] ставив підводу в тінь, за ліщинник, кобилу путав і пускав пастися (В. Дрозд);

* У порівн. В селі ні душі; бур'яни вигнались над головою, як ліщинник (В. Барка).