ліщиновий
ЛІЩИ́НОВИЙ, а, е.
Прикм. до ліщи́на.
Латиш ішов просто на вершників і грався ліщиновою гілкою (Ю. Яновський);
– Таких ліщинових горіхів, либонь, нема ніде, тільки у вас (Є. Гуцало);
– Візьміть оце, – сказав дідок і подарував кожному по ліщиновій гілці, всіяній горіхами (Ю. Винничук);
Цумбрунненові доведеться якийсь час продиратися крізь ліщинові зарості (Ю. Андрухович);
// Зробл. з ліщини.
Дугою вудлище зігнулось ліщинове (М. Рильський);
І вже не чути стало ні сюрчання коників, .. ні форкання коней, а тільки посвист ліщинового вудлища (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)