магма
МА́ГМА, и, ж., геол.
Високотемпературна маса, що виникає в глибині земної кори, а після виверження на її поверхню застигає, утворюючи деякі гірські породи.
Граніт утворився приблизно 150 мільйонів років тому внаслідок охолодження розплавленої речовини – магми, що знаходиться в найглибших надрах Землі (з наук.-попул. літ.);
Коли він [сталевар] своєю п'ятиметровою ложкою шугав у розтоплений метал, здавалося, що цей вусатий, сивобородий велетень дістає розпеченої магми аж із самого земного ядра (М. Руденко);
Лава, розжарена магма, уламки вулканічних порід змішалися в омахах полум'я (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);
* Образно. У творчості ти голими руками хапаєш розжарену магму людської душі – і ліпиш із неї не просто образ. Ти хочеш Словом таки відтворити отой огром людського Космосу (М. Матіос);
* У порівн. Поскільки каша булькала, наче магма в жерлі вулкана, настала пора додавати всіляких смаколиків (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)