магнезит

МАГНЕЗИ́Т, у, ч.

Мінерал білого або сіруватого кольору (вуглекисла сіль магнію), що його використовують як вогнетривкий матеріал.

У різних районах України розвідані й розробляють родовища такої нерудної сировини, як магнезит, вогнетривка глина, кварцити, флюсові вапняки тощо (з наук. літ.);

Крім карбонату кальцію, у природі в значній кількості трапляється карбонат магнію, відомий під назвою магнезиту (з навч. літ.);

Підручні почали закидати яму чималими шматками магнезиту (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. магнезит — магнези́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. магнезит — -у, ч. Мінерал білого або сіруватого кольору (карбонат магнію), що його використовують як вогнетривкий матеріал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. магнезит — магнези́т (від грец. Μαγνήσιος – магнесійський) мінерал класу карбонатів, білого, сіруватого, жовтуватого кольору. Використовують для виготовлення вогнетривів, магнезіального цементу, одержання солей магнію тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. магнезит — Карбонат магнію; білий, сірий або жовтуватий; використовується для одержання магнію, вогнетривких, спеціальних цементів, електричних ізоляторів.  Універсальний словник-енциклопедія
5. магнезит — МАГНЕЗИ́Т, у, ч. Мінерал білого або сіруватого кольору (вуглекисла сіль магнію), що його використовують як вогнетривкий матеріал. Крім карбонату кальцію, у природі в значній кількості трапляється карбонат магнію МgСО3, відомий під назвою магнезиту (Заг.  Словник української мови в 11 томах