магнезит
МАГНЕЗИ́Т, у, ч.
Мінерал білого або сіруватого кольору (вуглекисла сіль магнію), що його використовують як вогнетривкий матеріал.
У різних районах України розвідані й розробляють родовища такої нерудної сировини, як магнезит, вогнетривка глина, кварцити, флюсові вапняки тощо (з наук. літ.);
Крім карбонату кальцію, у природі в значній кількості трапляється карбонат магнію, відомий під назвою магнезиту (з навч. літ.);
Підручні почали закидати яму чималими шматками магнезиту (В. Собко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- магнезит — магнези́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- магнезит — -у, ч. Мінерал білого або сіруватого кольору (карбонат магнію), що його використовують як вогнетривкий матеріал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- магнезит — магнези́т (від грец. Μαγνήσιος – магнесійський) мінерал класу карбонатів, білого, сіруватого, жовтуватого кольору. Використовують для виготовлення вогнетривів, магнезіального цементу, одержання солей магнію тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- магнезит — Карбонат магнію; білий, сірий або жовтуватий; використовується для одержання магнію, вогнетривких, спеціальних цементів, електричних ізоляторів. Універсальний словник-енциклопедія
- магнезит — МАГНЕЗИ́Т, у, ч. Мінерал білого або сіруватого кольору (вуглекисла сіль магнію), що його використовують як вогнетривкий матеріал. Крім карбонату кальцію, у природі в значній кількості трапляється карбонат магнію МgСО3, відомий під назвою магнезиту (Заг. Словник української мови в 11 томах