магнезит
МАГНЕЗИ́Т, у, ч. Мінерал білого або сіруватого кольору (вуглекисла сіль магнію), що його використовують як вогнетривкий матеріал.
Крім карбонату кальцію, у природі в значній кількості трапляється карбонат магнію МgСО3, відомий під назвою магнезиту (Заг. хімія, 1955, 392);
Підручні почали закидати яму чималими шматками магнезиту (Собко, Біле полум’я, 1952, 12).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- магнезит — магнези́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- магнезит — -у, ч. Мінерал білого або сіруватого кольору (карбонат магнію), що його використовують як вогнетривкий матеріал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- магнезит — МАГНЕЗИ́Т, у, ч. Мінерал білого або сіруватого кольору (вуглекисла сіль магнію), що його використовують як вогнетривкий матеріал. У різних районах України розвідані й розробляють родовища такої нерудної сировини, як магнезит, вогнетривка глина... Словник української мови у 20 томах
- магнезит — магнези́т (від грец. Μαγνήσιος – магнесійський) мінерал класу карбонатів, білого, сіруватого, жовтуватого кольору. Використовують для виготовлення вогнетривів, магнезіального цементу, одержання солей магнію тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- магнезит — Карбонат магнію; білий, сірий або жовтуватий; використовується для одержання магнію, вогнетривких, спеціальних цементів, електричних ізоляторів. Універсальний словник-енциклопедія