магній
МА́ГНІЙ, ю, ч.
Хімічний елемент з атомним номером 12, легкий м'який метал сріблясто-білого кольору, що горить яскравим білим полум'ям.
Магній – елемент із металевими властивостями, але виявленими не так різко, як у натрію (з навч. літ.);
Найбільш поширеними елементами земної кори є кисень, алюміній, залізо та магній (з навч. літ.);
Ця картина мигнула й погасла. Промерехтіла, як при світлі магнію чи при спалахові блискавки, після чого стало темно (І. Багряний);
Присутні на вокзалі захоплено вітали свою велику княгиню, стрекотіли теле- і-кінокамери, спалахував магній (В. Чемерис);
* У порівн. Він глянув на Нелю, і його очі спалахнули, наче від магнію, але тут же сховались за лицемірно опущеними повіками (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)