магнітуда

МАГНІТУ́ДА, и, ж., фіз.

Умовна величина, що характеризує загальну енергію пружних коливань, спричинених землетрусами або вибухами.

Землетруси сейсмоактивної зони Вранча з магнітудою 6,8–7,6 балів реально здатні спричинити відчутні сейсмічні коливання ґрунту і споруд практично на всій території України (з наук. літ.).