мадригал
МАДРИГА́Л, у, ч.
1. Невеликий хвалебний вірш, присвячений дамі.
За ввічливі станси, гучні мадригали Вродливиці теж нагороду давали (Леся Українка);
Він цілував минулої ночі, Кохайлик, оті її губи, що про них поети наскладали стоси мадригалів (О. Ільченко);
Не мадригали Ленський пише На спомин Ользі молодій; Його перо любов'ю дише, Чуже дотепності черствій (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
2. заст. Комплімент, похвала.
Не вірю кінокамері. Не вірю Книжкам [про Париж], у яких суцільний мадригал (Л. Дмитерко);
Замість говорити дівчині приємні речі або бодай вести себе так, щоб вона могла говорити йому всякі милі серцю “мадригали”, він розводить їй про справи, які анітрохи її не обходять (Ірина Вільде).
3. заст. Вид вокального твору ліричного характеру.
Прозвучить музика двох десятків композиторів у виконанні відомих солістів та колективів .., зокрема і цикл італійських мадригалів (з газ.);
Мадригал “Амаріллі” Каччині.
Словник української мови (СУМ-20)