мазка
МА́ЗКА, и, ж., розм., рідко.
Те саме, що штукату́рка.
Поломлені карнизи, побиті вікна, пошпугована мазка, облуплені стовпи – все виглядало непривітним та страшним (Панас Мирний).
МАЗКА́, и́, ж., розм.
Кров, сукровиця, що витекли з рани.
Сього Паллант стягнув за ногу, Ударив, як пузир, об дрогу [дроги], Мазка із трупа капотить (І. Котляревський);
Декотрі борці порозбивали супротивникам кулаками носи, щоки й губи, аж мазка потекла по їх кунтушах (І. Нечуй-Левицький);
З розбитого носа йому текла червона мазка (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)