мазур
МА́ЗУ́Р, а, ч.
1. Див. ма́зу́ри.
2. заст. Мазурка (у 2 знач.).
– Де цимбали? грай, псявіро! – Аж корчма трясеться – Краков'яка оддирають, Вальса та мазура (Т. Шевченко);
Двоє дорослих синів власника замку вибивали по його хистких від часу підлогах мазура з своєю молодою мачухою та сусідніми панями й панянками (А. Кащенко);
Панна Маня пішла танцювати мазура (О. Маковей).
Словник української мови (СУМ-20)