мазій

МАЗІ́Й, я́, ч.

1. зневажл. Про поганого художника.

Художник-мазій.

2. розм. Те саме, що песту́н 1.

– Мовчи, мазій, – каже Явтух Каленикович, – бач, який пащекуватий! (Ю. Яновський);

Я не був, фігурально кажучи, мазаним пиріжком, милованцем, мазієм (Валерій Шевчук).

3. фам. Про того, хто не влучає (під час стрільби (див. стрільба́¹ 1, 2), гри з м'ячем, у кеглі і т. ін.).

Хтось влучив у всі мішені, а хтось виявився мазієм (з газ.).

Значення в інших словниках

1. мазій — мазі́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мазій — див. неохайний; пестун; письменник; слабодухий; улюбленець  Словник синонімів Вусика
3. мазій — -я, ч. 1》 зневажл. Про поганого художника. 2》 розм. Те саме, що пестун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мазій — ПЕСТУ́Н (той, кого надмірно пестять, кому потурають у всьому), ПЕСТІ́Й розм., МАЗУ́Н розм., МАЗІ́Й розм., ПЛЕ́КАНЕЦЬ розм., ПЕ́ЩЕНЕЦЬ рідше. Добриня.. не відходив від свого пестуна (С.  Словник синонімів української мови
5. мазій — МАЗІ́Й, я́, ч. 1. зневажл. Про поганого художника. 2. розм. Те саме, що песту́н. — Мовчи, мазій, — каже Явтух Каленикович, — бач, який пащекуватий! (Ю. Янов., II, 1954, 207).  Словник української мови в 11 томах
6. мазій — Мазій, -зія́ м. 1) Мазальщикъ. 2) Названіе вола пепельнаго цвѣта. КС. 1898. VII. 41, 3) = мазун.  Словник української мови Грінченка