майданник
МАЙДА́ННИК, а, ч.
1. розм. Те саме, що майда́нівець.
Підгодовували приїжджих майданників в основному кияни-доброчинці. Приносили гроші, закуповували харчі (з газ.).
2. заст. Смоляр.
Жив собі дід та баба; дід служив на майдані майданником, а баба сиділа дома, мички пряла (з переказу).
Словник української мови (СУМ-20)