майоріти
МАЙОРІ́ТИ, майори́ть і рідко майорі́є, недок.
1. Невиразно виднітися вдалині; маячити (див. мая́чи́ти¹).
І розходяться, клубочаться тумани, Вдалині Трипілля майорить... (М. Нагнибіда);
Уже в степу багаття догора, над чорним полем ледве майоріє... (І. Гончаренко);
Було ще рано, та на взліссі Діброви до самого Хрещатого Яру вже майоріли яскраво гаптовані сорочки, темні ногавиці (І. Білик);
Неподалік майоріла схожа на великий і погано заструганий олівець споруда телецентру (А. Кокотюха).
2. Те саме, що мигті́ти 1.
А квіток – так і рябіють, метелики так і майорять (А. Тесленко);
Здавалось – цілий світ у водах, між купав, Тремтів і майорів, одбившися яскраво (М. Рильський);
На красунях майоріли дивні вбрання (О. Ільченко);
Я озирнувся: чимало людей стояло з непокритими головами, а повітря над ними майоріло шапками (І. Муратов);
Замріяно дорога майорить І манить око і за обрій вабить, Де силует видніє (В. Стус);
На мурах – всіма барвами майорять козацькі жупани (В. Чемерис).
3. Коливатися під дією вітру.
Усе лякало нас: трава, що тихо майоріла, і гаю дальнього стіна, що в заході горіла (Леся Українка);
Майорять під морозним вітром червоні знамена (О. Довженко);
Її червона, у синю квітку хустка весь час майоріла попереду. Бігала швидко й не втомлювалась (Ю. Мушкетик);
Повсюди майорять імператорські прапори. Досить часто зустрічаються військові в парадних мундирах (Д. Білий).
Словник української мови (СУМ-20)