майстерність
МАЙСТЕ́РНІСТЬ, ності, ж.
1. Властивість за знач. майсте́рний 1; умілість, вправність.
Майстерність письменника в тому, щоб заговорити до читача мовою його серця і мовою його розуму (Ю. Смолич);
Навчись майстерності.., щоб у твоїй руці легкій з'явилась певність (М. Упеник);
Для такого тривалого плавання, як наше, замало лише майстерності та фарту. Потрібен також досвід, який приходить з роками (О. Авраменко);
* Образно. [Елеазар:] Сьогодні я співав їм [чужинцям] про Офір, Сідон і Тір, про їх майстерність, мудрість, про скарби їх, яких нема й не буде ніколи у скарбницях вавилонських (Леся Українка).
2. чого. Висока якість виконаної роботи, твору і т. ін.; досконалість.
Майстерність комедії доведена була Саксаганським до рівня досконалої віртуозності, в якій – поряд з гримом, з “обігруванням речей” на сцені, з безпомилковим почуттям партнера й ансамблю – перше місце займала подача фрази (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)