майстрова

МАЙСТРО́ВА, вої, ж., діал.

Дружина майстра (у 1, 2 знач.).

Майстер виходив до цехової господи, старший челядник ішов додому, а майстрова поралась у кухні (І. Франко);

Вигода й те, що ці майстерні – не Юзько, і не треба їм ні дітей няньчити у майстрової, ні дрова рубати для кухні, ні помиї свиням носити (П. Козланюк);

Я зиркнув на схiдне вилицювате обличчя майстрової, що посiрiло i взялося довгим пухом од недоїдання, i мене огорнув жаль до цiєї доброї i мовчазної жiнки (Р. Андріяшик).

Значення в інших словниках

1. майстрова — майстро́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. майстрова — I майстр`ова-вої, ж., діал. Дружина майстра (у 1, 2 знач.). II майстров`а-ої, ж., діал. Майстерня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. майстрова — МАЙСТРИ́ХА розм. (дружина майстра), МАЙСТРО́ВА діал. Майстер виходив до цехової господи, старший челядник ішов додому, а майстрова поралась у кухні (І. Франко).  Словник синонімів української мови
4. майстрова — МАЙСТРО́ВА, вої, ж., діал. Дружина майстра (у 1, 2 знач.). Майстер виходив до цехової господи, старший челядник ішов додому, а майстрова поралась у кухні (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. майстрова — I. Майстрова, -вої ж. Жена мастера, мастерового. Майстер старий, хлопець малий, майстрова молода. Чуб. V. 1085. --------------- II. Майстрова, -вої ж. Мастерская. Оддаймо його у слюсарі в майстрову, — нехай лишень того хліба спитає. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка