македонці
МАКЕДО́НЦІ, ів, мн. (одн. македо́нець, нця, ч.; македо́нка, и, ж.).
1. Південнослов'янський народ, що є основним населенням Македонії, а також деяких прилеглих районів Болгарії та Греції.
Найповніше з-поміж усіх слов'ян зберегли автохтонні слов'янські імена серби, македонці та болгари (з наук. літ.).
2. іст. Те саме, що македоня́ни.
І посідали ми на корабля адрамітського, що пливти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Словник української мови (СУМ-20)