маковий
МА́КОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до мак.
* Образно. Рости, рости, моя пташко, Мій маковий цвіте, Розвивайся, поки твоє Серце не розбите (Т. Шевченко);
Та й натяг Устим на плечi посiченi тюремну сорочку, в дiжi намоклу, і величезна макова квiтка кривава зайнялась на плечах, гей, спалахнула (І. Драч);
* У порівн. Дiд знову нагнув жовту, як суха макова головка, свою голову (М. Вінграновський);
Над майданом, засипаним людьми, як маковим зерном, сяє сонце, аж сліпить (П. Панч);
// Одержаний із маку.
Мустафа для зміцнення його природи велів готувати для молодого шах-заде кульки з товченого конопляного листя й меду, .. пив разом з ним підігріту джерельну воду, в якій розчиняно зеленкуваті кульки з макового соку (П. Загребельний);
- А що в корчагах, Микито? – Та макова олiя. Оце в Захарковича купив (Ю. Логвин);
// З маком.
Ти відчуєш дивну композицію ароматів і смороду, у якій зливатимуться запахи збіглої кави, старого дерева, .. макових круасанів, прілого листя (Ю. Іздрик).
2. у знач. ім. ма́кові, вих, мн. Родина дводольних трав'янистих рослин, до якої належать мак, чистотіл і т. ін.
Особливо приваблюють у макових квітки. Вони частіше поодинокі й досить великі (з навч. літ.).
3. розм. Який має колір червоної квітки маку.
Завжди в усім однакові Були обидві дочки. В обох спіднички макові, Вишивані сорочки (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)