маківочка
МА́КІВОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до ма́ківка.
Нема у світі цвітішого над маківочки; нема ж і роду ріднішого над матіночки (Номис);
Взимку то все плаче: .. “Чим мені донечку рятувати!” Аби почала перша маківочка бриніти, вже й угледить, і зараз вирве й любує єю [нею] (Марко Вовчок);
* У порівн. Опріч зросту, була вона святками, як маківочка повна, – як сміється, було, то на лицях аж ямочки стають (А. Свидницький);
– Що ж то за хороша дівчинка! – Як маківочка! – Як ягідка! (О. Донченко);
Мак, маки, маківочки, Золотії голівочки (з народної пісні);
– А в Києві на храмах та на церквах маківочки все золоті (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)