маловір
МАЛОВІ́Р, а, ч.
Той, хто мало вірить у кого-, що-небудь, недостатньо переконаний у чомусь.
[Юда:] А я ж обдерти дався до нитки, до шага – і що ж я мав?.. І що ж я чув за те? Якеє слово? (Наслідує чийсь голос). “Лукавий! Маловіре!” (Леся Українка);
Були невіри, й маловіри, І слабодухі, й слинтяї (П. Усенко);
Гетьман лише посміхнувся у відповідь на те лихе віщування – забобонним чи маловіром він не був (В. Чемерис);
Віра служить остереженням для невіруючих і маловірів, бо вказує на їх гріхи у цьому світі і грозить покаранням – в прийдешньому житті (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)