малодушний
МАЛОДУ́ШНИЙ, а, е.
Те саме, що боязки́й 1; легкодухий.
– Подумавши, сам зрозумієш, що вибраний мною спосіб – єдиний: показати самого себе перед Ольгою малодушним, несправедливим, мізерним боягузом (П. Колесник);
На саму лише думку про те, щo чекає нас нагорі, волосся вставало диба, полохливий, малодушний чоловічок усередині мене волав зі страху, вимагаючи повернути назад (О. Авраменко, В. Авраменко);
Швейка в гарнізонній тюрмі поклали в лазаретний барак якраз між тих малодушних симулянтів (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// Спричинений відсутністю мужності.
Можливість зради, малодушного компромісу з ворогом була для неї такою далекою, що вона й не подумала про неї (Ю. Бедзик);
Чи можна неморальними, малодушними вчинками сьогодні забезпечити гідне майбутнє? (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)