маляр
МА́ЛЯ́Р, ма́ляра́, ч.
1. Той, хто займається малярством (у 1 знач.); художник (у 1 знач.).
Ой там, на горі Малювали малярі; Малювали, рисували Чорні брови мої (П. Чубинський);
Прийшла я на ярмарок, аж там маляр продає образи (І. Нечуй-Левицький);
Я сам лише скромний газетний робітник, але ви знаєте, коли б у мене був хист маляра чи художника, о, я використав би його зовсім інакше, ніж ви (В. Підмогильний);
Колись Шевченко, як маляр, мріяв був подати у своїх картинах “Живописну Україну” (П. Тичина);
* Образно. Темніє небо, смутно тьмариться сад, що осінні малярі його золотили та малювали (С. Васильченко).
2. Робітник, що займається фарбуванням будов, стін приміщень і т. ін.
В тім домі жив маляр, що малював покої, паркани та садові лавки (І. Франко);
В кутку [кімнати] малярські козли з відром і квачем, поряд на стільці робоча спецівка маляра (І. Кочерга);
На базарному майдані горить самотній ліхтарик, Тьмяне світло його падає на бляшану вивіску, написану місцевим маляром (А. Шиян);
Все, як торiк. Схвильовано дивлюся, як маляр дофарбовує паркан (І. Жиленко).
Словник української мови (СУМ-20)