маля
МАЛЯ́, я́ти, с.
1. розм. Маленька дитина.
[Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила, .. і тихенько заспівала: люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята! (Леся Українка);
Молодиця взяла маля з колиски, заспокоїла його (Яків Баш);
Рештку кашки, що неня приберегла для маляти, вторженці викидали додолу і розтоптували чобітьми (В. Барка);
Це – будинок для дітей. Малята гасають коридором, повзають по кімнатах, щось майструють у холі (М. Дашкієв);
// Молодший школяр.
Малята і старшокласники виступали з декламаціями та скетчами (О. Гончар).
2. Молода тварина, що перебуває при матері.
Величезна тварина, мабуть, і підозри не мала про існування Галі. Вона просто поспішала до своїх малят тим самим підземним ходом, яким попереду неї бігла Галя (В. Владко);
Він ніс на руках маленьке оленятко, а за ним, забувши страх, бігла [олениця].., весь час тягнучися губами до свого маляти (І. Багмут);
Тiльки-но запала тиша, в мурi пiдi мною заворушилась щуриха. Вона, здається, вивела малят i знахабнiла (Р. Андріяшик).
Словник української мови (СУМ-20)