маля

МАЛЯ́, я́ти, с.

1. розм. Маленька дитина.

[Перше потерча:] Нас матуся положила і м’якенько постелила,.. і тихенько заспівала: люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята! (Л. Укр., III, 1952, 186);

Молодиця взяла маля з колиски, заспокоїла його (Баш, Проф. Буйко, 1946, 19);

// Молодший школяр.

Малята і старшокласники виступали з декламаціями та скетчами (Гончар, IV, 1960, 182).

2. Молода тварина, що перебуває при матері.

Він ніс на руках маленьке оленятко, а за ним, забувши страх, бігла [олениця].., весь час тягнучися губами до свого маляти (Багмут, Щасл. день.., 1959, 239);

Ластівка своїх малят годує, вона їх береже, доглядає, поки крила їм відростуть (Гончар, Тронка, 1963, 110).

Значення в інших словниках

1. маля — (недоросла істота) (дитина) дитинча, малюк, (дитина, яка не вміє говорити) немовля, пестл. крихітка.  Словник синонімів Полюги
2. маля — маля́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. маля — див. дитина  Словник синонімів Вусика
4. маля — -яти, с. 1》 розм. Маленька дитина. || Молодший школяр. 2》 Молода тварина, що перебуває при матері.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. маля — МАЛЯ́, я́ти, с. 1. розм. Маленька дитина. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила, .. і тихенько заспівала: люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята!...  Словник української мови у 20 томах
6. маля — ДИТИ́НА (маленький хлопчик або маленька дівчинка), ДИТЯ́ пестл., ЧОЛОВІ́ЧОК пестл., ДІТВА́К розм., ВИ́ЛУПОК зневажл. Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав, Без свити, без хліба, по тій Україні (Т.  Словник синонімів української мови
7. маля — Маля́, -ля́ти, -ля́ті, -ля́м; -ля́та, -ля́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. маля — Маля́, -ля́ти с. Малютка, малышъ. Нашому маляті лиш слинку ковтати. Ном. № 1038. ум. малятко.  Словник української мови Грінченка