малість

МА́ЛІСТЬ, лості, ж.

1. розм., рідко. Абстр. ім. до мали́й 1, 2, 5.

Комендантова конторка вражала своєю малістю (П. Загребельний);

Спокуса дорогоцінності в тому, що через її тілесну малість нею легко заволодіти. Навіть дитина може її взяти й сховати (Ю. Логвин);

Велика простота – найвища досконалість. Наївність є свята, довершенням є малість (Б.-І. Антонич);

Кивнув йому, всміхнувся крізь біль і жаль .. через малість зробленого для України, для волі й долі рідного свого народу (Василь Шевчук);

Мені здалося, що усі слова будуть зайві, я раптом відчув свою малість, ницість і нікчемність, бо хто я такий, я – ніхто, а вона – героїня (Ю. Винничук).

2. діал. Дитинство.

Старість побраталась з малістю; малість прилипла до старості (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. малість — ма́лість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. малість — -лості, ж. 1》 розм., рідко. Абстр. ім. до малий 1). 2》 діал. Дитинство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. малість — Ма́лість, -лости, -лості, -лістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. малість — МА́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. розм., рідко. Абстр. ім. до мали́й 1. Комендантова конторка вражала своєю малістю (Загреб., Спека, 1961, 306). 2. діал. Дитинство. Старість побраталась з малістю; малість прилипла до старості (Мирний, І, 1949, 186).  Словник української мови в 11 томах
5. малість — Малість, -лости ж. Дѣтство, дѣтскій возрастъ. Оддав старий своє... серце малій дитині. Старість побраталась з малістю. Мир. ХРВ. 90.  Словник української мови Грінченка