мамлюк

МАМЛЮ́К, а, ч.

Те саме, що мамелю́к.

Деякі половецькі роди відкочували на Дунай на територію Угорського королівства, інші – у Єгипет. Пізніше вони становили гвардію султана – мамлюків. (з навч. літ.);

Одного зимового дня Григор насправді міг загинути, коли зі зброєю в руках почав відбиватися від турецьких мамлюків, захищаючи матір та малолітніх сестер (з газ.).

Значення в інших словниках

1. мамлюк — мамлю́к іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. мамлюк — див. мамелюк.  Великий тлумачний словник сучасної мови