мандатарій
МАНДАТА́РІЙ, я, ч., юр.
Особа, держава, що одержала мандат.
Мандат не потребує схвалення дій мандатарія – презумпція відповідності волі депутатів волі народу не підлягає запереченню (з навч. літ.);
Німецькі колонії передавалися під безпосереднє управління країни-мандатарія при збереженні деякого ступеня самоврядування (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)