мандрагора

МАНДРАГО́РА, и, ж.

Південна багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових із м'ясистим кореневищем; використовується в медицині.

А нині в сльоту стежкою крутою Іде [Дзвінка], збираючи дурман і тою, І мандрагору, і всіляке зілля – То від кохання, то від божевілля (Б. Лепкий);

Запах дурманливий шлють із гаю мандрагори (І. Калинець);

Поміж нотами були якісь дивні знаки і малюнки – я упізнав корінь мандрагори, шибеницю з вішальником, ще там були рослини, птахи і звірі (Ю. Винничук).

Значення в інших словниках

1. мандрагора — мандраго́ра іменник жіночого роду рослина  Орфографічний словник української мови
2. мандрагора — -и, ж. Південна багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових із м'ясистим кореневищем; використовується в медицині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мандрагора — мандраго́ра (грец. μανδραγόρας) рід рослин родини пасльонових. Багаторічні трави, поширені в Середземномор’ї, Центральній і Середній Азії.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. мандрагора — Багаторічна рослина родини пасльонових; поширена в Середземномор'ї та Гімалаях; листки утворюють красиву розетку; м. лікарська має їстівні плоди (ягоди) з лікувальними властивостями; корінь потовщений, розгалужений, формою нагадує людину...  Універсальний словник-енциклопедія
5. мандрагора — МАНДРАГО́РА, и, ж. (Мапаdrаgоrа). Південна багаторічна трав’яниста рослина родини пасльонових із м’ясистим кореневищем; використовується в медицині.  Словник української мови в 11 томах