мандрагора
МАНДРАГО́РА, и, ж.
Південна багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових із м'ясистим кореневищем; використовується в медицині.
А нині в сльоту стежкою крутою Іде [Дзвінка], збираючи дурман і тою, І мандрагору, і всіляке зілля – То від кохання, то від божевілля (Б. Лепкий);
Запах дурманливий шлють із гаю мандрагори (І. Калинець);
Поміж нотами були якісь дивні знаки і малюнки – я упізнав корінь мандрагори, шибеницю з вішальником, ще там були рослини, птахи і звірі (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мандрагора — мандраго́ра іменник жіночого роду рослина Орфографічний словник української мови
- мандрагора — -и, ж. Південна багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових із м'ясистим кореневищем; використовується в медицині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мандрагора — мандраго́ра (грец. μανδραγόρας) рід рослин родини пасльонових. Багаторічні трави, поширені в Середземномор’ї, Центральній і Середній Азії. Словник іншомовних слів Мельничука
- мандрагора — Багаторічна рослина родини пасльонових; поширена в Середземномор'ї та Гімалаях; листки утворюють красиву розетку; м. лікарська має їстівні плоди (ягоди) з лікувальними властивостями; корінь потовщений, розгалужений, формою нагадує людину... Універсальний словник-енциклопедія
- мандрагора — МАНДРАГО́РА, и, ж. (Мапаdrаgоrа). Південна багаторічна трав’яниста рослина родини пасльонових із м’ясистим кореневищем; використовується в медицині. Словник української мови в 11 томах