маневрений
МАНЕ́ВРЕНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється за допомогою маневру (у 1 знач.), без позиційних укріплень (про воєнні дії).
Суворов домігся дозволу розгорнути наступ за Прутом, маючи на меті розгромити у маневрених боях армію Осман-Паші (С. Добровольський);
Досить велике значення мали штурмові дії авіації, які в умовах маневреної війни розглядались як ефективний засіб протидії ворожій кінноті (з наук. літ.).
2. Здатний маневрувати (у 1 знач.), швидко міняти напрямок руху.
У жорстоких боях .. партизанам доводилось бути дуже гнучкими і маневреними (М. Шеремет);
Судно “Зоря Свободи” має кращі швидкісні та маневрені показники, ніж інші крейсери цього класу (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)