манометр
МАНО́МЕТР, а, ч., спец.
1. Прилад для вимірювання тиску газу або рідини в замкненому просторі.
Гуде огонь, грає котел.., а на версі [верху] машини манометр зробив перший оборот (І. Франко);
Він збив манометр і ударив залізом по боці [паровика]. Потому пустив пару в свисток (М. Коцюбинський);
Серед залiзяччя валяються, бiлiючи на сонцi, ще й величезнi судновi манометри, знятi з того вiйськового судна, що намертво лягло у водах затоки (О. Гончар);
Манометр показував тиск у чотири атмосфери, перегріта пара свистіла, вириваючись з-під клапанів (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).
2. Прилад для вимірювання тиску рідини в судинах та порожнинах живого організму.
Термометри, манометри, десятки складних приладів оберігатимуть крихітний вогник життя в грудях дівчини, якій навіть не сповнилося двадцять чотири роки... Вона буде жити! (М. Дашкієв);
Механічні тонометри складаються з манометра (ртутного або пружинного), з'єднаного з манжетою і гумовим нагнітачем повітря (грушею), на якому розташований клапан (з навч. літ.);
* Образно. Хвіст – найпевніший манометр собачих настроїв – то крутився бубличком, то випростовувався рівним кілком (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)