маргаритка
МАРГАРИ́ТКА, и, ж., розм.
Те саме, що стокро́тка.
Під їх [буряків] .. листям .. нидіє м'яка травка, щезають біленькі очка маргариток (І. Франко);
– Ольго, пропали маргаритки! Злодії топчуться, як коні (В. Барка);
– З добрих людей виростає щось добре – яблуні, бузок, маргаритки. А хто злий, завидющий, то буде реп'яхом, кропивою, лишаєм повзучим (В. Близнець);
– Я нарву тобі стільки маргариток, що ти зможеш пірнати в них, як у озеро (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)