маргінальний
МАРГІНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. книжн. Написаний на берегах книжки або рукопису.
Оригінальні покрайні (маргінальні) глоси знаходимо в одній із найдавніших наших книг – Ізборнику 1073 р. (з наук. літ.);
// Те саме, що перифері́йний.
Основні закономірності присутності людини на безкраїх просторах Східної Європи можна викласти в такий спосіб: місця, безпосередньо розташовані на Східноєвропейській рівнині, виявляються локалізованими в маргінальних ареалах рівнини (з наук. літ.).
2. Прикм. до маргіна́л.
Там були хати, де ніхто не міг жити, і вони роками стояли пусткою, доки їх хтось не винаймав, найчастіше то були люди бідні й нещасливі, або просто маргінальні (Г. Пагутяк);
Декого з тих своїх маргінальних тіток і дядьок Вікторія бачила на похороні діда. З ними контакту нема (Є. Кононенко);
Він завзято вишукує екзотичні, критичні, екстраординарні та маргінальні прояви буття (Ю. Іздрик).
Словник української мови (СУМ-20)