маргінальний
МАРГІНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. книжн. Написаний на берегах книжки або рукопису.
Оригінальні покрайні (маргінальні) глоси знаходимо в одній із найдавніших наших книг – Ізборнику 1073 р. (з наук. літ.);
// Те саме, що перифері́йний.
Основні закономірності присутності людини на безкраїх просторах Східної Європи можна викласти в такий спосіб: місця, безпосередньо розташовані на Східноєвропейській рівнині, виявляються локалізованими в маргінальних ареалах рівнини (з наук. літ.).
2. Прикм. до маргіна́л.
Там були хати, де ніхто не міг жити, і вони роками стояли пусткою, доки їх хтось не винаймав, найчастіше то були люди бідні й нещасливі, або просто маргінальні (Г. Пагутяк);
Декого з тих своїх маргінальних тіток і дядьок Вікторія бачила на похороні діда. З ними контакту нема (Є. Кононенко);
Він завзято вишукує екзотичні, критичні, екстраординарні та маргінальні прояви буття (Ю. Іздрик).
Значення в інших словниках
- маргінальний — Маргіна́льний: — другорядний; суміжний [43] Словник з творів Івана Франка
- маргінальний — маргіна́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- маргінальний — -а, -е. 1》 Прикм. до маргінал. Маргінальна група — група, що знаходиться на межі або краю культури, лише частково приймаючи домінуючі у суспільстві культурні моделі. Маргінальна людина — те саме, що маргінал. 2》 Незначний, несуттєвий, другорядний, проміжний. 3》 Межовий; такий, що перебуває на краю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маргінальний — МАРГІНА́ЛЬНИЙ, а, е, книжн. Написаний на берегах книжки або рукопису. Маргінальні примітки. Словник української мови в 11 томах