маргінал

МАРГІНА́Л, а, ч.

Особа, яка втратила попередні соціальні зв'язки й не пристосувалася до нових умов життя.

Що міг поет Свідзінський почувати, коли вони заходили у редакцію? У скромний кабінет, де сидів чоловік, що за всіма зовнішніми ознаками був маргіналом, невдахою (В. Лис);

Утрата коренів, моральних та культурних опор робить маргінала особою із втраченою ідентичністю (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маргінал — маргіна́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. маргінал — (від лат. marginalis — кордон, край, побічний, знаходження на краю) людина, яка випала з соціальної групи, перебуває у проміжному, приграничному положенні між якими-небудь соціальними групами, залишається за межами загальноприйнятного Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. маргінал — -а, ч. 1》 Той, хто втратив колишні соціальні зв'язки і не пристосувався до нових умов життя (звичайно про представників національних меншин, мігрантів, вихідців із села). 2》 Той, хто не визнає загальноприйнятих норм і правил поведінки. 3》 розм. Провінціал. Великий тлумачний словник сучасної мови